Історія школи
Першу школу в Абазівці започатковано 1880 року в хаті селянина Якова Борщова. Але навчались у ній лише 10-12 дітей, винятково хлопчики. Вчителем тривалий час тут працював дяк Абазівської церкви Петро Каменський. Потім (з 1885 по 1888 рр.) школою опікувався священик Михайло Васильович Базилевич . Школа називалася церковно-приходською з дворічним строком навчання. Проте земська школа в Абазівці існувала вже 1847 року .
Навчання проводилося церковно-слов’янською мовою. Основними підручниками були: «Закон божий», «Псалтир», «Часослов».
Навчалися тут діти заможних селян. 1905 року земство спорудило спеціальний будинок для школи. Приміщення складалося з двох класних кімнат, коридора, роздягальні (сінців), двох кімнат для житла зав. школою та однієї кімнати для вчителя, кухні, сіней і комори. Цей будинок проіснував до 1943 року, аж поки був спалений німецько-фашистськими загарбниками.
Тривалий час у школі працював лише один вчитель зі своїм помічником. Навчалися 15-20 хлопчиків і 7-10 дівчаток. Учитель одержував 15 крб. на місяць, а помічник — 7 крб. 50 коп. Вчили азбуки, арифметики, письма, закону божого, слов’янської мови. Навчання перебувало під ретельним наглядом попа. Цей «педагог» у школі відігравав вирішальну роль, адже закон божий був основним і найважливішим предметом.
1915-1916 років школа вже була чотири комплектною з чотирирічним строком навчання. Спеціальне шкільне приміщення мало пише дві кімнати, тому з «ласки» нового поміщика Іловайського її на класи розміщувались у господарському будинку економії, спочатку на тваринницькому дворі кінного заводу, а потім у будинку для наймитів на чорному дворі. Попечителькою школи була поміщиця Олімпіада Василівна Іловайська, яка з великою пильністю слідкупала за тим, щоб учителі виховували дітей у дусі християнської моралі, покірних панській і церковній волі. Свою місію поміщиця виконувала доволі непогано, з самого заснування школи і аж до революції. Вона суворо слідкувала за роботою вчителів. Від неї нерідко залежала й доля вчителя. Вчителі, котрі з якихось принці здавалися неблагонадійними, звільнялися. Так вчительку Невінську було звільнено лише за те, шо вона включила на грамофоні якусь не ту пісню, а вчительку Тарасенко як «крамольницю» звільнено за те, що вона одного разу прийшла до школи в червоній хустинці.
1915 року в школі вже навчалося 80-90 учнів, з них 25-30 дівчаток. Навчання проводилося тільки російською мовою. Вчителями працювали Німчена Настасія Аврамівна (зав. школою), Фенич Петро Лукич, Сагарда Варвара Григорівна і Нечай (Сушко) Клавдія Миколаївна. 1916 року вчителька В.Г.Сагарда виїхала, а на її місце призначили Лукашенко Катерину Миколаївну. Цей склад вчителів працював до 1920 року.
Сушко Павло Федорович |
Після вигнання денікінців, за клопотанням Клавдії Миколаївни Сушко, в Абазівці було відкрито вищу початкову школу, яка розмістилась у панському палаці. Там же виділили і квартири вчителям. Школа почала працювати з І січня 1920 року. Тоді до 1-го класу було прийнято 30 учнів, які попередньо закінчили початкову школу. Вчилися діти із сіл:
Абазівки, Бугаївки і Федіївки (нині Решетилівського району), Соломахівки, Лавриків і Вовківні. Першими вчителями вищої початкової школи були призначені Надія Яківна Савченко, Меланія Петрівна Лобач-Жученко, Борис Петрович Федій, Павло Федорович Сушко . Завідувачем школи працювала Надія Яківна Савченко.
1 вересня 1921 року вишу початкову школу реорганізовано й перетворено на єдину трудову семирічну школу, а початкову школу приєднано до семирічної. 1921-1922 навчальних років семирічна школа мала 6 класів, тому що учні, які закінчили 4 класи початкової школи, переведені до 5-го класу, а учні, які закінчили перший клас вищої початкової школи, зараховані до 6-го класу. Завідувачем єдиної трудової школи було призначено Павла Федоровича Сушка. 1921-1922 навчальних років уже працювало 8 учителів. У 1-4 класах: Клавдія Миколаївна Сушко, Петро Лукич Фенич, Григорій Андрійович Сагарда, Катерина Миколаївна Лукашенко. В 5-7-х класах працювали Павло Федорович Сушко, Олександр Петрович Нечай, Павло Андрійович Швей.
У перший рік в семирічній школі навчалося 210 учнів. 1922- 1923 навчальних років здійснено перший випуск із 7-го класу — 26 учнів. Семирічна школа проіснувала до 1924 року. 1924-1925 навчального року її перетворили на чотирикомплектну початкову школу. Такою школа лишалася до 1929 року. Причина — скорочення, тяжке фінансове становище органів освіти. Цілий ряд сусідніх початкових шкіл було закрито зовсім (Пушкарівську, Барабашівську, Пальчиківську).
1924-1925 років працювали вчителі: Павло Федорович Сушко (зав. школою), Клавдія Миколаївна Сушко, Євгенія Полікарпівна Смоліна.
1929 року школу знову реорганізували в семирічну. 1929-1930 навчальних років було вже 5 класів. У червні 1933 року проведено випуск із 7 класу — 21 учень, 1933-1934 навчального року — 20 учнів,’1934-35 н. рр. — 33 учні, 1935-1936 н. рр. — 28 учнів, 1936- 1937 н. рр. – 32 учні, 1937-1938 н. рр. – 36 учнів, 1938-1939 н. рр. 41 учень, 1939-1940 н. рр. – 30 учнів, 1940-1941 н. рр. – 25 учнів (відчувалося наближення війни, тому переростків забрали до війська).
Напередодні 1940-1941 н. рр. у школі працювали вчителі: Павло Федорович Сушко — директор школи і викладач української мови та літератури, Михайло Ілліч Бабич — завуч і викладач російської мови та літератури^ Надія Борисівна Цибулько — викладач української мови і літератури, Дмитро Федорович Лещук — викладач історії і географії, Марія Василівна Лещук — викладач природознавства і німецької мови, Микола Прокопович Ангелов викладач математики. У молодших класах працювали: Клавдія Миколаївна Сушко, Євгенія Іллівна Лесікова, Раїса Петрівна Дя- ченко. Перед війною 1940-1941 навчального року в школі вчилося 282 учні, з них 50% дівчат.
До початку Великої Вітчизняної війни проведено 11 випусків із 7 класу — 397 учнів. Перед війною школа мала 5 будинків, з яких два будинки навчального призначення, один — під піонерським клубом і бібліотекою, два будинки — житлові, для вчителів. Школа була електрифікована і радіофікована, з добре обладнаними фізичним та природничим кабінетами. В них було чимало різного наочного приладдя до мов і географії. Школа мала 32 музичні інструменти, 2500 книжок, окрім того 620 книжок методичної і наукової літератури. Ось чому Абазівка перетворилася на село із суцільною письменністю. Перед війною наше село мало численну інтелігенцію — переважно із селян з вищою і середньою освітою. Але жахлива війна наробила чимало лиха.
Німецько-фашистські варвари окупували наше село та пограбували і знищили все майно й устаткування школи, викрали обладнання й наочне приладдя кабінетів, по-варськи знищили бібліотеку. Вирубали шкільний сад — гордість Абазівки.
Відступаючи під нищівними ударами Радянської Армії, німецько-фашистські бандити зруйнували і спалили всі будинки школи.
Директорові школи П.Ф.Сушку, ризикуючи життям, вдалося врятувати, частину устаткування: парти, столи, годинник тощо, заховати все це по селянських хатах, льохах і горищах. Під час окупації школа не працювала.
Вже 4 листопада 1943 року, після дворічної перерви, відновилися заняття. Почали працювати всі сім класів. На другий же день після вигнання німців із села П.Ф.Сушко разом з учителями К.М.Сушко, М.В.Лещук, які працювали до війни, і новоприбулими вчителями В.Н.Мірошніченко, О.М.Янбих, З.П.Білай за допомогою батьків і учнів почали відбудовувати школу. Протягом одного місяця напівзруйнований будинок вишивального товариства імені Лесі Українки був відремонтований і пристосований під школу. Сюди завезли те, що вдалося врятувати: парти, столи, шафи та ін.
1943-1944 рр. у школі навчалося 210 учнів. У той час працювали вчителі: П.Ф.Сушко — директор школи і викладач української мови і літератури, Василь Несторович Мірошніченко — природознавство і географія, Марія Василівна Лещук — молодші класи та хімія, Галина Петрівна Фенич — математика, Зіна Павлівна Білай (Падалюк) — російська і німецька мови, Михайло Михайлович Падалюк — учитель фізкультури, Клавдія Миколаївна Сушко — молодші класи, М.Я.Пономаревська — молодші класи.
15 червня 1944 року відбувся перший після війни випуск 7 класу»-Закінчили школу 14 учнів. 1945 року — 18 учнів, 1946 — 24 учні, 1947 — 12. Випускники продовжували вчитись у середніх школах і технікумах.
1947-1948 н. рр. школа мала п’ять комплектів 1-4 класів і чотири комплекти 5-7 класів. Разом дев’ять комплектів. Сьомого класу не було, оскільки в ньому було 16 учнів, яких приєднали до 7 класу Витівської 7-річної школи. Працювало 11 учителів. Нові вчителі: Ганна Олександрівна Перець — 1- 4 кл., Марія Карпівна Деменська (Фесенко) — з 11 вересня 1946 року, Тетяна Андріївна Журавель, Галина Василівна Добровольсь- ка. Завучем школи працював Митрофан Степанович Перець. Четверо вчителів: К.М.Сушко, В.Н.Мірошніченко, О.М.Янбих, З.П.Білай та двоє учнів — колишні вихованці Абазівської школи (див. фото на стор. 27).
Школа містилася в одному будинку і працювала в дві зміни. За період існування Абазівської семирічної школи по 1947 рік включно випускники 7-х класів здобули спеціальність: учителів — 47, медпрацівників — 37, агрономів і зоотехніків — 13, техніків та інженерів — 36, офіцерів Радянської Армії — 87. Багато колишніх учнів працювали на партійній і радянській роботі на командних постах залізничного транспорту, головами сільрад і колгоспів, бухгалтерами, рахівниками і звичайними робітниками та колгоспниками.
Член ЦК КПУ, депутат Верховної Ради УРСР Зленко Андрій Никифорович і Герой Радянського Союзу Білоусько Іван Васильович — також вихованці Абазівської школи.